В дом радости меня впускаешь,
Но это мне идёт не впрок.
Полезно мне, когда я каюсь,
Когда я выношу урок
Из поражений и падений,
Когда я знаю, что я - персть,
Когда не выхожу из бдений,
Не глажу, а вздымаю шерсть.
А стоит мне укрыться в радость,
Я расслабляюсь, как турист,
А там и гордость, эта гадость
Прилипнет словно банный лист.
И Ты опять меня спасаешь,
И носом погружаешь в грязь,
И я опять привычно каюсь,
В рабы разжалованный князь.
Вот только долгое страданье
На пользу тоже не идёт,
Я раскисаю и роптанье
Меня хватает в оборот.
Так и живу: из грязи в князи,
А из князей - обратно в грязь.
С небес я скатываюсь наземь
И поднимаюсь в сотый раз.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Проза : Та *церковь*... (Часть 2. Новые "земли") - Сергей Сгибнев Эта глава может показаться обрывочной что ли, но автор опасается, что без разъяснения некоторых нюансов у читателя может сложится неверное восприятие. Впрочем..., может быть автор перестраховывается?
Что же, буду рад рекомендациям и подсказкам.
