Метушня, безпечність, сумніви, тривоги-
Все це віддаляє від Святого Бога
Й забирає радість, мир і спокій, сили.
Хто ж цього бажає, щоб усі так жили?
Хто ж це невідступно слідує за нами
Й причиняє тяжкі, незагойні рани?
Споконвічний ворог Бога і людини
Чинить зло підступне кожної хвилини.
Він не спочиває й чинить зло майстерно
Й шлях не вибирає: лізе в вікна, в двері,
Через огорожі, у кожну шпарину,
Щоб в гріхах найтяжчих заплутать людину.
А найбільш цікавлять його діти Божі,
Хоч на них відкрито вплинути не може.
Тоді підступає він майстерно, хитро,
Йде він манівцями, діє невідкрито.
Ставить сітку, риє глибочезні ями
Й височезні мури ставить перед нами
І шепоче-каже :"Це вже край, руїна..."
О, мій любий друже, йди скоріш до Сина
Господа Ісуса, Спаса дорогого-
Він один-єдиний є Правда і Дорога.
Він один-єдиний може врятувати
І усі спокуси вчасно подолати
Зможемо із Ним ми. Він Святою Кров"ю
Усі гріхи змиє й мудро, із любов"ю
Виведе із скрути на пряму дорогу,
Серце заспокоїть, забере тривогу.
Ти іди сміливо і не озирайся,
В Божі святі руки повністю віддайся.
Ти Ім"я Ісуса прикликай щомиті
Й сатані прийдеться зразу відступити.
На хресті Голгофськім Кров свята пролита.
Кров Ісуса може усі гріхи змити
І очистить серце кожної людини,
Хто із покаянням до Господа лине.
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 2441 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Слезинка - Людмила Солма *) Примечание:
*из стихотворения Темура Варки "Имя капли":
"Никто не спросит
звали каплю
как."
**Бог миловал - умягчением мой души... скупой слезинкой - соль обиды исторглась, вымыло её нежданной слезой и на чужое нарочито-желчное зло, как ни больно было - от ситуационной незаслуженности (по расхоже-житейской пословице, с которой смыслово никак уж не могла бы душой согласиться: "не делай никому добра, не получишь и зла...", не благодарности ведь ради откликаемся мы зачастую на нужды ближних наших, а от нашего неравнодушия и сопереживания... ну, а в личных бедах своих люди зачастую бывают эгоистичны - невольностью злобы на весь белый свет - да на таких и обижаться ведь грех... вот раздражением-то и не ответилось мне - простила я обидчику с грестным пониманием, что Бог ему судья... он и так ведь судьбою обижен... потому-то чужая злоба и "свернулась" лично для меня в несущественность - его "нуля"... обида не иссушила моей души - слезы и очистили её от этой боли)
***чужое понравившееся фото - иллюстрация взята из Интернета:
Имярек авторства, к моему искреннему сожалению, не знаю...
